Акція „Подаруй книгу учасникам АТО”

Трагічні події, що відбуваються зараз в Україні знайшли відгук в серцях всіх наших співвітчизників. Ця неоголошена війна об’єднала українців у їх дивовижному прагненні до єдності, надала нечувані приклади людської взаємодопомоги, бажання творити добро.

"Подаруй бібліотеці книгу"- акція

    В  бібліотеці  проводиться акція,,Подаруй бібліотеці книгу".Серед подарованих книг, є книги письменників  нашого  села Василя  Васильовича  Варги- ,,Осинное гнездо",  ..Оранжевая смута", ,,Красная чума". ..Оранжевая леди"  та  книги Наталії  Василівної Білянської (Драгун)-,,У рідному  краї і серце співає...",  ,,Для  душі", ,,Абетка для внучат".

Історія бібліотеки

   Перша  хата-читальня  була створена в  1946 році у  старій мадярській школі, яка стояла на місці побудови тепер сімей  Палкушів.

    Завідуючим хатою - читальнею  був  покійний  Сойма  Іван Михайлович, рідний брат колишнього голови  сільської  ради  Сойма  Дмитра Михайловича.

    У  1947 році  у  другій  половині  школи  відкрили  сільський  клуб,  де  одразу  став працювати  завідуючий  клубом, приїзжий  ветеран  війни  Максаков  Іван  Прокопович, який  викладав  фізичне виховання  у  школі.

   У 1961 році у  селі було побудовано новий  будинок  культури, де було відкрито Водицьку  сільську  бібліотеку.

"Бути військович -бути захистником Вітчизни"

 9.02.2015року проведено зустріч з учасником АТО- Варгою Степаном Степановичом, на яку було запрошено учнів ЗОШ І-ІІІ ст.

Варга Степан Степанович народився 09.09.1995 року в с.Водиця. У вересні 2013 року був призваний на контрактну службу в збройні сили України на три роки у Львівську бригаду №24, з 01.03.2014 року бригада була направлена в зону АТО. 

Степан Степанович служить танкістом наводчиком, брав участь у боях за місто Щастя, а зараз бригада перебуває в Луганській області.

Та в цей нелегкий час для України, молодий воїн знайшов своє кохання, з чим ми його всі сердечно привітали, - з Днем Весілля,  та побажали щасливого сімейного життя, благополуччя, мирного неба над головою блискавичної перемоги та швидкого повернення додому.

Літературний ранок: "Чи є на світі країна ще миліша за наш край? "

                                                              Родина, родина від батька до сина.

Від матері доні добро передай.

Родина, родина - то вся Україна.

З глибоким корінням, високим гіллям.

   Літературний ранок до дня Соборності України проведено спільно з учнями Водицької ЗОШ I-IIIст .На  літературному  ранкові учні розказували вірші,виконувались  пісні у супроводі музичного керівника Кузьмик О.М.

Урок пам'яті "Запали свічку"

                      

                 Ніч гасить день,- 

ми засвічуємо свічки 

в кожному селі, районі , області.

Горітимуть вони, зігріваючи зорі і небо, й душі тих кого в 33-му не виспівали, не оплакали, не провели, не помянули ...

Всі зібралися біля Хреста, виклали свічками Хрест за загиблими 1932- 1933 рр.


    Вшанували память загиблих хвилиною мовчання. Священник Феєр М.М. відслужив поминальну панахиду за жертвами Голодомору  в Україні 1932- 1933 рр.

Історія та сучасність села Водиця

         ГЕОГРАФІЧНЕ  ПОЛОЖЕННЯ  СЕЛА  ВОДИЦЯ

             Село  Водиця  розташоване  у  верхів’ї   річки  «Апшиця»,   правої  притоки  річки  «Тиса»,  за  50   кілометрів  від  міста  Рахова,  ( районного  центру)  з  яким  має  автобусне  сполучення.  На  схід  від  обласного  центру  м.  Ужгород  на  відстані  190  кілометрів,  15  кілометрів  від  с.м.т.  Велиaкий  Бичків.  Кількість  дворогосподарств   851.  кількість  вулиць -  27.  Загальна  площа  села  7419  га.  Загальна  площа  частини  полонини «Апецька»   закріпленої  за  Водицькою  сільською  радою  -  178  га .

             Над  верхів’ям  річки  Апшиця  красується  полонина  Апецька,  висота  якої  1511 метрів  над  рівнем  моря.

             Назва  річки  Апшиця    походить  від  румунського  слова  «апа» -  вода.  Такою ж  була  і  перша  назва  села  Апшиця  ( до 1948  року) .  в  1948  році радянська  влада  змінила  назви  багатьох  сіл  і  міст  Закарпаття.  Таким  чином,  села  і  міста  були  перейменовані  з  румунських  або  угорських  назв  на  українські.  Село  Апшиця  було  перейменовано  з  румунської  мови  на  українську,  тобто  Апшиця – ( Водиця)